Екскурсія

в кімнаті-музеї РВ УСВА.

До чого тут ми?

А ми допомагали у створенні експозиції,

а ще проводимо інформаційну частину екскурсії, 

після якої ветерани діляться спогадами,

 а присутні приміряють все, що можна.

Така ось у нас співпраця.

«Чай: ліки і задоволення» -

так називалася  фітовітальня у читальному залі районної бібліотеки. Ведучі частували своїх відвідувачів чаями чорним байховим та липовим (з медом, лимоном, абрикосовим джемом). Але присутні не тільки насолоджувалися ароматними напоями, але й дізналися багато цікавого.

        Чаювання дуже поширине у світі, але не кожен знає про нього. Існує японська чайна церемонія, але Японія не є батьківщиною чаю. А ще ж є китайська чайна церемонія. Легенди про походження чаю, як чай потрапив у Європу? Англійська  чайна традиція. «Легше уявити Британію без королеви, ніж без чаю» - так жартують англійці. У Британії та кількох інших країнах чай став альтернативою пиву, яке було поширеним напоєм до сніданку. А російська чайна традиція, коли не одну годину можна провести за приємною бесідою біля самовара. Цілющі властивості чаю та липи.

         Фітовітальня планує продовжити зустрічі за горнятком чаю, адже про чай ще можна стільки всього розповідати. А звичай українців лікувати всі недуги травами: ароматними, цілющими, освяченими в церкві – майже невичерпна тема для розповідей та чаювань.

         А у вас є своя чайна традиція?

"Такий прозорий світ Романових картин" -

 виставка з такою назвою розгорнута у читальному залі.

На цей раз представлені роботи юного художника із Беневи.

Роману Заверусі всього 12 років, а він уже Лауреат регіонального, переможець районного етапу Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Податки очима дітей – 2012», переможець районного конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей», переможець XIII регіонального фестивалю – конкурсу «Надія – 2012».

 Роман вихованець ЦПРДЮ (керівник Шевчук Я.).

       Я не мистецтвознавець, щоб на професійному рівні оцінювати роботи юного художника. Мені просто подобається, до речі, як і моїм колегам. Від його пейзажів, букетів, ікон віє неймовірною свіжістю і первозданною чистотою. Його картини пахнуть… весною. На виставці представлено 22 роботи. Прийдіть, подивіться на ці роботи, нехай ця дитина відчує вашу підтримку.

Презентація

експозиції кімнати – музею районного відділення Української спілки ветеранів Афганістану пройшла у фойє РБК. Експозиція про війну… А війна, самі розумієте, не те місце, де думається про сувеніри чи експонати. Там, аби самому вижити. Коли стінгери збивали наші літаки чи вертольоти, гинули люди, а листи та фотографії просто горіли. А ще був Саланг - стратегічний перевал   в горах Гіндукушу  з тунелем довжиною майже 3 км і одне з найнебезпечніших місць на тій війні. І навіть якщо не думати про небезпеку, то проста фотографія у вісімдесяті роки була майже розкішшю. Тому такими цінними є ці експонати.

То як все було?

Секретне рішення ввести радянські війська до  Афганістану ухвалено 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС.

Афганістан на той час був однією з найбідніших країн світу. Це було зумовлено, насамперед, географічним розміщенням країни, рельєфом місцевості (80 % території — гори та безводні пустелі), а також особливостями релігійної свідомості афганських племен. Афганці здавна сповідують іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен та верхівка духовенства.

25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямах:

Кушка—Шинданд—Кандагар,

Термез—Кундуз—Кабул,

Хорог—Файзабад.

Десант висаджувався на аеродромах Кабулу, Баграму, Кандагару.

Паралельно з вводом військ відбулася — спецоперація під кодовою назвою «Шторм-333», тобто штурм палацу Аміна, в ході якої  спецпідрозділами КДБ СРСР 27 грудня 1979 р. було вбито президента Афганістану Хафізуллу Аміна.  Генеральним секретарем ЦК НДПА став Бабрак Кармаль.

З перших і до останніх днів на тій війні були наші земляки. У грудні 1979 в Афганістані вже були Михайло Соснович з Глещави, Василь Бочан з Гайворонки та ін.

Відповідно до угод виведення радянських військ з території Афганістану почалося 15 травня 1988 року. 15 лютого 1989 року з Афганістану повністю виведені радянські війська. Закінчилася війна, яка тривала 3340 днів.

15 лютого 1989 закінчилася та війна для Миколи Кучми з Соколова, Івана Супа з Лошнева та ін.. А загалом більше сотні наших земляків пройшли дорогами Афганістану.

Війна в Афганістані не припиняється вже майже тридцять років. Афганістан сьогодні — опорна база міжнародного тероризму й екстремізму, фабрика світового виробництва наркотиків, які приносять мільярдні доходи і підживлюють міжнародний тероризм.

Забувати досвід історії — злочинно. Віддати забуттю сумний досвід афганської війни — означає знехтувати трагічним уроком історії, що неминуче призведе до нових війн, кровопролить і трагедій...

Тому так свято бережуть пам'ять про ті події ветерани. 23 серпня 2008 року у Теребовлі урочисто відкрито пам’ятник загиблим. 2009 – відбулися заходи до 20-ти річчя виводу військ. Не за горами 25-ти річчя… Час невблаганно віддаляє нас від тих подій. Але поки житимемо – доти пам’ятатимемо…

"Україна у Другій світовій війні" -

з таким оглядом літератури побувала Вікторія Саночкіна на уроці історії в ТВУК (викладач Мигаль Я.). Огляд супроводжувався калейдоскопом цікавих та маловідомих фактів тієї війни.

Чи знаєте ви про роль Олексія Береста у піднятті прапора над рейхстагом?

А  що сказали Шарль де Голль та Че Гевара про УПА?

Вам відомий жахливий факт про те, що поблизу Заліщиків, на зілізничному мосту через Дністер, було підірвано вибухівкою та скинуто в річку три вагони з в'язнями - українцями?

А студенти ТВУК уже знають про ці та інші сторінки нашої історії.