пʼятниця, 30 листопада 2012 р.

"Осіннє рандеву",

яке відбулося у нашій бібліотеці зібрало 
шанувальників сучасної української літератури.
Юні журналісти студії "Джерельце",
молоді літератори краю, активісти клубу
творчої інтелігенції "Сузір'я":
Л. Городиський, І Бачук, Л. Розвадовська
мали змогу поспілкуватися з І. Дем'яновою
(письменниця, редактор, краєзнавець) та
М. Євгенівою (викладач бандури ТНПУ),
які завітали до нас із Тернополя.
Свою поезію читала пані Дем'янова, а пісні
на її слова,  акомпануючи собі на бандурі,
виконувала пані Євгеніва.
Н. Бойчук  (керівник студії) познайомила гостей
 із юними літераторами.



субота, 24 листопада 2012 р.

"...Не погасне біль Голодомору,

і свята наша пам'ять не помре" -
так називалася година - реквієм, 
яку ми провели у сш №1.
Школярі дізналися про моторошні
події історії нашого народу.
Бібліографічний огляд "Жнива скорботи"
ознайомив дітей з друкованими виданнями,
що розкривають цю тему.
Учні гортали сторінки та усвідомлювали
весь трагізм тих часів - ЗНИЩЕННЯ ГОЛОДОМ.
   СХИЛІМО ГОЛОВИ У СКОРБОТІ ПЕРЕД НЕВИННО УБІЄННИМИ  
    ТА ЗАПАЛІМО СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ...
Нехай це буде останньою трагедією нашого народу.
І нехай такої біди не зазнає жоден народ.




пʼятниця, 16 листопада 2012 р.

Б.Лепкому - 140!

"Його душа була пісенна" - так називалося літературне дослідження,  з яким наші працівники побували у сш№1.
Разом із школярами досліджувався життєвий та творчий 
шлях нашого славного земляка.
Прозвучали вірші та славнозвісна "Чуєш, брате мій..."

Журавлі

Видиш,  брате  мій,
Товаришу  мій,
Відлітають  сірим  шнуром
Журавлі  у  вирій.

Кличуть:  кру!кру!кру!  

В  чужині  умру,
Заки  море  перелечу,
Крилонька  зітру,
Крилонька  зітру.

Мерехтить  в  очах
Безконечний  шлях,
Гине,  гине  в  синіх  хмарах
Слід  по  журавлях.



Заспів

Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
 
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
 
Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів.
 
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І — так в серце вколисався,
Що до смерті не забуду