Ірина Валь

Наша землячка із Садів (передмістя Теребовлі), тепер киянка, -
є тим автором, якого ми шукали (див. публікацію  8 грудня).
І тепер у Віктора Павліка (теж наш земляк) буде нова пісня.
Адже саме для нього вся Теребовля розшукувала автора вірша.
У нашій бібліотеці є дві поетичні збірочки (обидві 2004 рік)
пані Ірини.

Я ЗНАЮ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ

Коли втомилась я від справ
Чи біль душі нестерпним став
І сил немає...
Я знаю місце на Землі,
Де біди всі - такі малі
І біль щезає.

Тож подумки лечу туди,
Де лиш один ковток води
Знімає втому,
Де все як в казці навкруги –
В садах і в квітах береги, -
Лечу додому.

І хоч не видно вже слідів
 Моїх посеред тих садів,
 Я їх впізнаю,
Бо кожну стежечку й горбок,
Куточок кожен, кожен крок
 Свій пам'ятаю...

Там запах трав, пташиний спів
Приносить вітер із полів
 В ранковій тиші...
Там вас зустрінуть як гостей,
Там щирі усмішки людей
 Лікують душі.

Коли втомилась так від справ,
Що й світ мені немилим став
І сил немає...
Я знаю місце на Землі,
Де біди всі - такі малі
І біль щезає.