Благодійна акція завершилася

З 1  квітня 2011 р. у бібліотеці проводився збір літератури для бібліотек інтернатів і дитячих будинків області (у рамках благодійної акції «Подаруй дитині книжку!»).

Вдалося зібрати більше 200 книг. Найактивнішими були колективи училища культури, зош№3 та бібліотечні працівники району.

Окрема подяка Іщенку Івану – 7 років (див. фото), який разом з бабусею приніс кілька десятків книг. А ще подарував свою улюблену книгу.

Акція завершилася, але у нашій Теребовлянській ЦБС постійно діє акція «Подаруй бібліотеці книгу». Отож, якщо ви не встигли,

то можете подарувати книгу будь - якій із наших бібліотек.

«Де гаївка лунала…»

У нас, в Теребовлі, лунала, весну зустрічала, воскреслого Ісуса прославляла.

Гаївки у нашому краї збереглися, але втратили колорит. Традиція звузилася до забав та декількох пісень («Десь тут була подоляночка»).

Викладачі та студенти нашого училища культури цьогоріч організували справжні гуляння: пісні, забави, яскраві костюми.

Відроджуймо цю традицію! Тексти пісень – не проблема (книги є у бібліотеці, та й Інтернет допоможе). Головне – бажання.

                «Пройде літо й зимонька,
                Знов зашумить гаївка…»

Чорнобиль

25 років трагедії…

Якось, готуючись до виступу перед школярами, довелося опрацювати багато інформації ( добре, що в бібліотеці такої літератури достатньо). І я відкрила для себе інший Чорнобиль. І це для мене було справжнім шоком. Гіршим, як радіація. Зрозуміло, що вплив радіації дуже шкідливий. Але радіація – невидима та повільна вбивця. Простіше осягнути наслідки пожежі, повені чи землетрусу. Це ніби «очі не бачать, – серце не болить». Розумієш, наскільки все серйозно, але трохи відсторонений від цього.

Отож, що мене шокувало…

Покинуті села, відселені люди…

Я вірю, що наші села є душею України, а кожна оселя – оберегом родини та роду. А тут опустіли цілі села Полісся, безліч родин залишили свої домівки… Все залишили… Ікони, колиски, могили… Ніби без коріння залишилися…

Чи може бути атом мирним, якщо він вбиває?..

Кілька тижнів тому, складаючи сценарій траурного заходу, відкрила для себе багато поезії…

Краще, як Б. Олійник не скажу:

Чи знаєш ти, свiте, як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно моєму народу болить!?

P.S. Ще не перестав гірчити український полин, як заплакала японська сакура…